Не існує мистецтва кориснішого за медицину

З часів появи людства на землі з’явилися й хвороби, а, отже, й медицина. Розвиток мистецтва лікування завжди залежав від рівня розвитку суспільства. А за найвизначнішими досягненнями та відкриттями в царині медичної науки стояли вчені, величні постаті та непересічні особистості.

З одним з який ми хочемо вас познайомити. Володимир Аронович Хавкін (Валдемар Мордехай Волф Хавкін, 1860 – 1930 рр.) – всесвітньовідомий бактеріолог українсько-єврейського походження, який першим винайшов вакцину проти холери та чуми. Перші роки життя він провів у місті Бердянську, після чого вступив до одеського Новоросійського університету (нині Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова). Його життя – це ніби пригодницький роман, де переплетіння юнацького запалу з неімовірною вдачею ходять поруч.
Володимир Хавкін – улюблений учень І.І. Мечникова, завдяки якому вдалося нашому герою не тільки захистити кандидатську дисертацію екстерном, але й влаштуватися до Лозанського університету приват-доцентом (Швейцарія). На батьківщині працювати Хавкіну змоги не давали, адже його ім’я містилося у списку «неблагонадійних» через те, що він був активістом організації «Народна воля». Єдиним виходом став переїзд до іншої країни.

Друга половина ХІХ століття – це час зародження бактеріології як науки. Вперше з’явилося поняття «мікроб», Р. Кох виокремив збудника холери, Л. Пастер почав робити перші щеплення. А світова наукова спільнота продовжувала з обережністю ставитися до подібних досліджень.
Першу епідемію холери в Європі зафіксовано у 1830 році. Кілька вчених намагалися винайти вакцину, у тому числі й Роберт Кох, але це було важким завданням. З огляду на це не дивно, що саме пошуки збудників захворювань та вакцини проти них стало справою всього життя Володимира Хавкіна.
У 1892 році, після успішного випробування на собі вакцини проти холери, видатний вчений досяг своєї мети.  Тепер залишилося найважче, переконати наукову спільноту та урядовців у необхідності проведення вакцинації населення. Холера продовжувала вирувати Європою, а на пропозицію щодо вакцинації погодився тільки уряд Великобританії, відправивши Хавкіна до Індії.
У 1896 році перед вченим постає нова задача – спалах епідемії чуми у Бомбеї. За три місяці після початку роботи він створив першу в історії людства протичумну вакцину, яку, знову ж таки, випробовував на собі. Завдяки Володимиру Ароновичу було врятовано багато життів, він був почесним членом багатьох наукових товариств світу, його ім’ям названо індійський інститут у Бомбеї, який є найбільшим центром з вивчення чуми та холери у Південно-Східній Азії. Це лише короткий виклад деяких аспектів життя та діяльності Хавкіна В. А.

Якщо вас зацікавила ця непересічна особистість, яка поклала все своє життя на вівтар науки, то рекомендуємо ознайомитися з книгою Давида Маркиша «Махатма: вольные фантазии из жизни самого неизвестного человека», яка є у фондах нашої бібліотеки.