Лікарі про медицину та не тільки

Рейчел Кларк «Любе моє життя»

Скажи мені, що ти плануєш робити

Зі своїм єдиним, шаленим і цінним життям

М. Олівер

14 жовтня - Всесвітній день хоспісної та паліативної допомоги, який проводиться за ініціативи Всесвітнього альянсу паліативної хоспісної допомоги (WHPCA) — міжнародної н

еурядової організації, яка зосереджується виключно на розвитку хоспісної та паліативної допомоги в усьому світі. Їхня місія зосереджена на об’єднанні міжнародної спільноти для покращення добробуту та зменшення непотрібних страждань тим, хто потребує паліативної допомоги, у співпраці з регіональними та національними організаціями хоспісів, паліативної допомоги та іншими партнерами. «Ми віримо, що ніхто з хворобами, як-от рак чи ВІЛ, не повинен жити і помирати з непотрібним болем і стражданнями. Наше бачення — це світ із універсальним доступом до хоспісної та паліативної допомоги. Наша місія полягає в тому, щоб заохочувати, просувати та впливати на надання доступної та якісної паліативної допомоги» (https://thewhpca.org/about-us-2/).

Тема 2023 року: «Милосердні спільноти: Разом для паліативної допомоги».

У цьому контексті доречно продовжити знайомство з авторами нашого традиційного літературного дайджесту «Лікарі про медицину та не тільки». Звертаємо вашу увагу на книгу «Любе моє життя» Рейчел Кларк. Авторка - лікар із паліативної допомоги NHS, у доробку якої три науково-популярні бестселери Sunday Times.

«Робота лікарів особлива тим, що їм часто доводиться мати справу зі смертю. У моєму випадку це набуло абсолюту. Маючи спеціалізацію з паліативної медицини, я застосовую свої знання, допомагаючи людям з кінцевими стадіями хвороб прожити якомога краще свої останні дні та померти з гідністю та в комфорті. Простіше кажучи, я зробила смерть своєю роботою». Вона дуже піклується про те, щоб допомогти пацієнтам прожити своє життя якомога повноцінніше та насиченіше – і завдяки силі людських історій розвинути співчуття та надихнути на зміни (https://www.doctoroxford.com/).

«Паліативна медицина – це не про близькість смерті, а про життя у всіх його проявах. Добротою, відвагою, любов’ю та ніжністю наповнені останні дні людини. Повсюди може панувати хаос, метушня, лунати розпачливе волання, але на роботі мене оточують люди, які болісно усвідомлюють, що їм лишилися лічені дні, і все ж демонструють найвищі прояви свого духу та продовжують жити і любити».

«Моє любе життя» Рейчел Кларк розкриває найглибші аспекти цієї надзвичайно важливої сфери медичної допомоги. Авторка дозволяє читачеві зазирнути за лаштунки своєї професійної діяльності: «Якщо нейрохірурги в ієрархії медичних професій посідають місце рок-зірок, всіма обожнюваних альфа-самців, то лікарям паліативної медицини відведена роль непримітних працівників за сценою. Наша спеціальність непрестижна, ми зі своїм морфієм та мідазоламом завжди в сутінках, занадто близькі зі смертю в той час, коли наші більш харизматичні колеги по цеху відчайдушно рятують людські життя».

Ця книга перевертає уявлення читача про життя та смерть, надаючи глибоке розуміння та вселяючи повагу до тих, хто присвячує себе паліативній медицині. «Ніхто в лікарнях не розуміє достеменно, чим саме займаємось, і переважно не дуже й хоче знати. З багатьох причин на смерті лежить табу, і не в останню чергу через страх нею заразитися».

Авторка зазначає: «Як і все навколо нас, вмирання є частиною життя. Тому що, вмираючи, ми все одно ще живемо цим прекрасним, гірко-солодким, таким крихким життям – ось для чого існують хоспіси. Ви будете вражені, коли дізнаєтесь, чим ми там займаємося».

Вона розповідає про найважчі моменти в житті своїх пацієнтів, але робить це з великою повагою. Рейчел Кларк вдалося підійти до делікатної теми витончено та з розумінням. Заклик любити і цінувати життя, незважаючи на біль, горе і втрату, яскраво виражений в особистих історіях авторки.

«Я впевнений лише в сьогоднішньому дні, і це відчуття кожної прожитої мною миті настільки яскраве, що наповнює мене майже патологічно незворушним спокоєм».

Кларк Р. Любе моє життя / Львів: Видавництво Старого Лева, 2022. – 384 с.